Р О З Д І Л  XIV

БОЖЕ ЦАРСТВО

     Кожен ізраїльтянин надіявся (Лк. 3: 15), що під правлінням Месії Бог підніме їхній народ як націю. І коли до них прийшов Господь, то прийшов як їх Цар, щоб встановити на землі довго обіцяне Боже Царство.

John the Baptist, the Forerunner of Jesus

     Тема Царства була не просто темою, якою Господь почав Свою публічну службу, а була, фактично, основною темою Його проповідування (Лк. 8: 1; 4: 43; 19: 11). Інші ж теми згадувались лише в зв’язку з нею, або як її пояснення. 

     Більшість притч Господа були або ілюстраціями царства з різних точок зору і з різними особливостями, або служили для того, щоб звернути увагу на повне посвячення Богові як на необхідну умову для участі в цьому царстві, а також, щоб спростувати невірне уявлення євреїв про те, що царство обов’язково належатиме їм, бо вони є природними дітьми Авраама, а значить і природними спадкоємцями обітниці.

Jesus healing, a foretaste of his kingdom on earth

Walking to Emmaus

“Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити [управляти] дванадцять племен Ізраїлевих” (Лк. 22: 29, 30). 

І ще: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалось Отцю вашому дати вам Царство” (Лк. 12: 32). 

     І коли замість того, щоб бути коронованим і посадженим на престол, визнаний ними цар був розіп’ятий, Його учні сильно розчарувались. Як двоє з них признались тому, кого вони прийняли за незнайомця, по дорозі в Емаус після Його воскресіння:

      “А ми сподівались були, що це Той, що має Ізраїля визволити” – визволити їх з-під римського ярма і зробити Ізраїль Царством Бога в силі та славі. Але зміни, що відбулись протягом декількох попередніх днів, їх дуже розчарували. Тоді Ісус дав їм зрозуміти, показуючи із Святого Письма, що перш ніж могло бути встановлене Царство, була необхідна Його жертва.” (Лк. 24: 21, 25-27).

     А щоб зробити благословення Свого царства вічними та повними, спершу треба було викупити людство від смерті і тим самим легально звільнити від осуду, який перейшов на всіх в Адамі.

“Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?” 

     Його відповідь, хоч і не вичерпна, не суперечила їхнім надіям. Господь сказав:

 “То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав в владі Своїй” (Дії 1: 6, 7).

     І багато цих притч та неясних висловлювань нашого Господа Ісуса якраз і мали на меті у свій час виправити такі помилкові зрозуміння. Але Він завжди проповідував ідею царства, правління, яке має бути встановлене на землі і правити серед людей. 

     Він не лише вселяв в них надію на участь в цьому царстві, але й навчив їх молитись про його встановлення: 

“Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”.

Jesus taught that his kingdom was not of this world and would not be established until after his suffering and death.

But zealot Jews rebelled against Rome, endeavoring to set up their kingdom prematurely.

     Однак з точки зору їх невіри Його твердження, що Він є спадкоємцем світу і встановить обіцяне царство, яке управлятиме світом, а також, що Його послідовники, кожний з яких займав низьке становище в суспільстві, будуть співкерівниками з Ним в тому Царстві, виглядало надто абсурдним, щоб брати його під увагу. 

     Рим з його вимуштруваним військом, талановитими воєначальниками та величезним багатством був володарем світу і з кожним днем ставав ще могутнішим. Ким же тоді був цей Назарянин? 

     І ким були ці рибалки без грошей та впливу, що мали лише декілька прихильників серед простого люду? Хто вони такі, щоб говорити про встановлення давно обіцяного Царства, яке має бути найвеличнішим та наймогутнішим зі всіх коли-небудь знаних на землі?

The Masada     The last outpost of Jewish rebellion in 73 A.D., is the famous location where 960 Jewish zealots chose to take their own lives rather than submit to a life of Roman slavery.

Yet it would be everywhere present and powerful.

The spiritual kingdom is being set up first and will be for a time unrecognized.

     Відповідь нашого Господа дала б їм нове зрозуміння, якби вони не мали до Нього упередження і не були засліплені власною позірною мудрістю. Господь відповів, що Його царство ніколи не з’явиться так, як вони його сподіваються. Царство, яке Він проповідував і до співспадкоємства в якому запрошував Своїх послідовників, було невидимим царством, тож не варто сподіватись його побачити. 

Він їм відповів і сказав: “Царство Боже не прийде помітно [із зовнішнім виявом], і не скажуть: “Ось тут”, або “Там”. 

     Бо Боже Царство всередині вас!* Одним словом, Він показав, що коли Його царство прийде, воно буде скрізь присутнє і скрізь сильне, хоч і ніде не видиме.

*В перекладах Diaglott і Ротергема це звучить “між вами”, що є синонімом “серед вас”.  Це, звичайно, не узгоджується з жодною теорією, яка стверджувала би, що царство, про близьке встановлення якого говорив Ісус, може бути в серцях фарисеїв, яких Він назвав лицемірами та побіленими гробами.  Це царство, коли буде встановлене, буде “серед” або “між” всіма класами, керуючи та судячи всіх.

     І коли ця частина царства буде першою встановлена, його присутність буде невидимою і якийсь час нерозпізнаною. Привілей спадкоємства в цій духовній частині Божого Царства був єдиною пропозицією, даною тоді, і є єдиною надією нашого поклику протягом всього Євангельського віку, який тоді розпочався. Ось чому Ісус говорив виключно про нього (Лк. 16: 16). Це буде зрозуміліше згодом, коли ми продовжимо цю тему.

"There was a man of the Pharisees, named Nicodemus, a ruler of the Jews: The same came to Jesus by night, and said unto him, ‘Rabbi, we know that thou art from God: for no man can do these miracles that thou doest, except God be with him.’" John  3:1,2

Jesus healing

     Розмова між Господом і Никодимом (Ів. 3), хоч і записана лише частково, дозволяє трохи більше побачити характер Божого Царства. Напевне згадуються лише найважливіші моменти цієї розмови, і з них нам неважко збагнути зміст всієї розмови, яку можна логічно перефразувати наступним чином:

Никодим: – 

“Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, – бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде”. Однак деякі Твої твердження здаються мені дуже непослідовними, і я прийшов за поясненням. Наприклад, Ти і Твої учні ходите і проповідуєте:

“Наблизилось Царство Небесне”, – але у вас немає ні армії, ні багатства, ні впливу, тож судячи зі всього, це твердження неправдиве. Здається, що цим ви обманюєте людей. 

Фарисеї в загальному вважають Тебе самозванцем, але я впевнений, що в Твоїх вченнях мусить бути щось правдиве, “бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде”.  

Я прийшов дізнатись, як виглядатиме те царство, яке Ти проголошуєш, коли і звідки воно буде? Коли і як воно буде встановлене? 

Твоє прохання одержати повне зрозуміння Небесного Царства не може тепер отримати задовільної для тебе відповіді. І не тому, що Я про нього всього не знаю, а тому, що ти в своєму теперішньому стані не зміг би зрозуміти чи оцінити його, навіть якби Я все пояснив.

  “Коли хто не народиться* згори, то не може побачити [грецьке еідон** – знати або бути ознайомленим] Божого Царства”.

How can a man be begotten when he is old?

Repentance is not the new birth.

Spiritual begettal precedes spiritual birth.

Навіть Мої учні мають поки що не дуже ясні уявлення про характер проповідуваного ними царства. Я не можу сказати їм з тої ж причини, з якої не можу сказати тобі, і з тої ж причини вони б не зрозуміли. 

Але, Никодиме, одним з принципів, якими керується Бог, є те, що перш ніж дати більше світла, Він вимагає послуху до вже існуючого світла. 

А при виборі тих, хто вважатиметься гідним мати частку в царстві, вимагається вияв віри. Вони повинні охоче йти за Божим керівництвом, крок за кроком, часто бачачи ясно лише один наступний крок. Вони ходять вірою, а не видінням.

Никодим: –

Але я Тебе не розумію. Що Ти маєш на увазі? 

“Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своєї матері знову й родитись?” Чи ти маєш на увазі, що покаяння, проповідуване “Іваном Хрестителем” і показане в водному хрищенні, якимсь чином є символічним народженням? 

Я зауважив, що Твої учні проповідують і христять подібно. Чи то є тим новим народженням, що необхідне для бажаючих побачити чи ввійти в Твоє царство?

Ісус: –

Наш народ – це посвячений народ, народ заповіту. Всі ізраїльтяни були охрищені в Мойсея в морі та в хмарі, коли залишили Єгипет. Бог прийняв їх в Мойсеєві, в посереднику їх заповіту при горі Синай. Але вони забули свій заповіт: деякі відкрито живуть як митники та грішники, а багато інших – це самовдоволені лицеміри. 

Тому Іван і Мої учні проповідують покаяння – повернення до Бога і визнання складеного заповіту. Хрищення Івана якраз і означає це покаяння і виправлення серця та життя, але аж ніяк не нове народження.  

Але якщо ти не зробиш більшого, ніж це, ти ніколи не побачиш Царства. Якщо крім переміни, символом якої є Іванове хрищення, ти не одержиш зачаття і народження від Духа, то не зможеш побачити Мого Царства. Покаяння приведе тебе назад до виправданого стану. 

В такому стані ти будеш здатний охоче визнати Мене Месією, позаобразним Мойсеєм.

 Посвятившись для Мене, ти будеш зачатим від Отця до нового життя та божественної природи, яка, якщо буде розвинена і оживлена, запевнить твоє народження як нового створіння, як духовної істоти в першому воскресінні. І ставши таким, ти не тільки побачиш, але й матимеш частку в Царстві.

Никодиме, зміна, яка має відбутись через це нове народження від Духа, є дійсно великою, бо те, що народжене від тіла, є тіло, а що народжене від Духа – дух. Тому нехай тебе не дивують Мої перші слова про те, що перш ніж ти зможеш зрозуміти, дізнатись і оцінити речі, про які питаєш, ти повинен бути зачатий згори. 

“Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: вам необхідно родитись згори”. 

Різниця між твоїм теперішнім станом – народженням від тіла – і станом тих, хто народжений від Духа і ввійде в проповідуване Мною Царство, ставши його частиною, є дуже великою. Дозволь Мені навести тобі приклад, який дасть тобі певне уявлення про істоти, котрі, народившись від Духа, становитимуть те царство: 

“Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа” (Хом.) 

Вітер дує туди і сюди, і ти не можеш його побачити, хоч він і впливає на все кругом тебе. Ти не знаєш звідки він прийшов, ні куди йде.