Р О З Д І Л  XV

ДЕНЬ ЄГОВИ

“День Єгови”, “День помсти”, “День гніву” – Час великого горя – Його причина – Біблійні свідчення відносно цього – Його вогонь і буря, його коливання і топлення є символічними – Свічення Давида – Свідчення Об’явителя – Теперішня ситуація і майбутня перспектива очима протилежних партій, капіталістів і робітників – Ліки, які не допоможуть – Підняття заслони і доступ світла в точно призначеному часі – Докази цього – Становище святих під час горя і їх правильна ставлення до нього.

Christ will be the General of Jehovah.

     Цей час скрізь описаний як темний день тяжкого горя, неспокою та збентеження людства. І немає нічого дивного в тому, що революція таких масштабів та необхідність таких грандіозних перемін повинні спричинити горе. 

     В кожному віці невеликі революції створювали проблеми, але ця, набагато більша, ніж будь-яка попередня революція, буде часом такого горя, якого не було з часу існування людей і ніколи більше не буде (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21, 22).    

     Цей час названий “Днем Єгови” тому, що хоча Христос (із царськими повноваженнями та владою) і буде присутнім як представник Єгови, займаючись всіма справами цього дня горя, все ж Він буде скоріше як генерал Єгови, Котрий підкоряє все кругом, ніж Князь Миру, Котрий всіх благословляє.

      Тимчасом, разом із занепадом фальшивих та недосконалих поглядів і систем, буде піднятий прапор нового Царя, і тоді, нарешті, всі впізнають і визнають Його як Царя царів. Таким чином, пророки показують, що встановлення Христового володіння – це справа Єгови: “Дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє – аж по кінці землі!” (Пс. 2: 8). 

     “А за днів тих царів небесний Бог поставить царство” (Дан. 2: 44). І сів “Старий днями”, і до Нього було приведено подібного до Сина Людського, і Йому було дане панування, щоб всі царства служили та слухались Його (Дан. 7: 9, 13, 14, 22, 27). 

     До цього додаються ще слова ап. Павла, що коли Христос досягне мети Свого царювання, “тоді й Сам Син упокориться Тому [Отцю], Хто все впокорив Йому” (1 Кор. 15: 28).

God has established certain laws in harmony with which He operates.

      Людство, за винятком небагатьох, постійно відкидало Божі поради, і, як ми вже згадували, Він дозволив йому йти власним шляхом і викинути зі свого серця і Його, і Його поради (Рим. 1: 28).

      Тоді Він зосередив Свою особливу опіку на Авраамі і його насінні, котрі виявили бажання ходити Його дорогами і Йому служити. Але їх твердосердя як народу, нещирість їх сердець по відношенні до Бога, не лише природнім чином перешкодили їм прийняти Месію, але й так же природно підштовхнули і завели їх в таке горе, яке поставило крапку на їх національному існуванні.

The "time of trouble" will be the natural consequence of unrighteousness.

     Це могло б мати величезний вплив на людей, якби вони зважали на Господні вказівки. Але, як завжди вперті, вони дуже мало скористались порадою Святого Письма, і тому горе Господнього Дня спаде на них як наслідок такого нехтування. 

     До того ж, це можна вважати гнівом Бога до тої міри, до якої він є наслідком зневаження Його порад, як заплата за несправедливість. Але, з іншого боку, горе, яке приходить на світ, є природнім або законним наслідком гріха, який Бог передбачив і від якого Його поради захистили б людей, якби ті до них прислухалась.

The world has disregarded God’s counsel.

The "voice of avarice"
--Get all you can...

     Світ же, хоч і вигукує гасло: “Чесність – це найкраща політика”, – в загальному нехтує нею на ділі. Він скоріше прислухається до голосу жадоби: бери все, що можеш, – багатства, почесті та владу цього світу, не зважаючи на методи, за допомогою яких ти цього досягнеш, і не дивлячись, хто несе втрати від твого здобутку. 

     Одним словом, горе цього Господнього Дня не прийшло би, не могло би прийти, якби принципи Божого закону значною мірою дотримувались. 

     В короткому формулюванні цей закон звучить так: – Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і люби свого ближнього, як самого себе (Мт. 22: 37-39). Саме тому, що зіпсутий тілесний розум противиться цьому закону Бога і не підкоряється йому, прийде це горе – як природній наслідок, як жнива після сівби.

The selfish, stony heart of man will become a heart of flesh.

     Він був і буде однаковим в кожному віці світової історії, доки – силою залізного правління Месії – не сила чи жадоба, а любов вирішуватиме, що є правильним, і запроваджуватиме це в життя, щоб всі нарешті мали можливість зрозуміти більші переваги правління праведності та любові, на противагу правлінню самолюбства та сили; щоб під впливом сонячного світла правди та праведності самолюбне камінне серце людини знову стало таким, як тоді, коли Бог назвав його “дуже добрим” – серцем із плоті (Єз. 36: 26).

How did the change from Godlike love to selfishness come about?

Sustenance became the principal aim and interest of life.

      Коли наші осуджені батьки вийшли і почали вести боротьбу за життя, намагаючись продовжити існування наскільки можливо, вони зразу ж зіткнулись із терниною, будяками, осотом та неплідною землею. Боротьба з ними викликала втому та піт на обличчі, про які говорив Господь.

      Поступово розумові та моральні риси почали слабнути від малого використання, тоді як постійно задіяні нижчі якості набували все більшого масштабу. Засоби існування стали першочерговою метою і суттю життя, а їх заробітна вартість стала мірилом, за яким розцінювались всі інші справи. Так Мамона стала господарем людини. 

     Чи варто дивуватись, що за таких обставин людство стало самолюбним, ненаситним та жадібним, де кожний намагається якнайбільше здобути – спершу найнеобхідніше, а потім даровані Мамоною почесті та розкоші? Це лиш природна схильність, якою дуже скористався сатана.

The veil of ignorance and superstition is now being lifted.

Wealth brings many evils and some blessings.

     Але з наближенням часу, в якому Єгова вирішив благословити світ Реституцією через Месію, Він почав піднімати завісу невігластва та забобонів, використовуючи сучасні засоби та винаходи. З ними прийшло загальне піднесення народу та занепад влади земних правителів. Багатство світу більше не знаходиться в руках його царів, а головним чином перейшло до рук народу.

As people take advantage of educational facilities, they begin to think for themselves.

      Тому й існує аристократія, яка собі на підтримку має і гроші, і освіту, і це допомагає їй здобувати в ненаситній боротьбі все, що тільки можна, та триматись на передовій позиції за всяку ціну.

     З почуттям власної гідності та самолюбством, підбурюваним невеликим навчанням (воно часом є небезпечною річчю), їм здається, що вони знають шляхи і засоби, за допомогою яких інтереси та умови життя всіх людей, а особливо їх власні, можуть бути забезпечені за рахунок тих небагатьох, в чиїх руках сьогодні зосереджене багатство. 

     Без сумніву, багато з них щиро вірять, що суперечливі інтереси прихильників Мамони (їх самих з однієї сторони, і багатих з другої) можна легко і чесно погодити. 

     Без сумніву, їм здається, що якби вони були багатими, то були б дуже великодушними, щиро бажаючи любити своїх ближніх, як себе самих. Але вони явно обманюють себе, бо в теперішньому їх стані дуже мале число насправді виявляє такий дух. 

     А той, хто не може бути вірним у користуванні малою частиною багатства світу, не зміг би бути вірним, володіючи більшим багатством. І це справді доказують факти: деякі з найбільш твердосердих і самолюбних багатіїв – це ті, хто різко піднявся з низького суспільного становища.

Hospitals

Libraries

     Своїм існуванням ці інституції майже завжди завдячують чуйним та милосердим багатим, і вони є тими справами, для успішного запровадження яких бідніші класи не мають ні часу, ні необхідної освіти, ні зацікавленості.

There has been a growing opposition between the wealthy and labor.

The increase of knowledge and liberty brings discontent.

     Отже багаті все більше тягнуться до уряду, а маси найманих працівників, починаючи думати, що закони і уряди передбачені лиш для того, щоб допомагати багатим і стримувати бідних, схиляються до комунізму та анархії, думаючи, що вони краще послужать їхнім інтересам і не усвідомлюючи, що найгірший і найдорожчий уряд значно кращий ніж повне безвладдя.

     Свого часу ми ще повернемось до цих віршів, зараз же ми можемо звернути увагу лише на деякі з них, між тим повідомляючи нашим читачам, що в багатьох пророцтвах Старого Завіту, в яких так багато фігурує Єгипет, Вавилон та Ізраїль, малось на увазі не тільки їх буквальне виконання, але й додаткове і важливіше. 

     Так, наприклад, пророцтво про падіння Вавилону і т.д. можна було б вважати вкрай перебільшеними, якби крім буквального ми не бачили символічного позаобразного Вавилону. Книга Об’явлення містить в собі пророцтва, записані багато років після того, як буквальний Вавилон був зруйнований. 

     Отже вони явно відносяться лише до символічного Вавилону. Однак дуже схожі слова пророків, вочевидь адресовані до буквального Вавилону, дають зрозуміти, що в особливому значенні вони відносяться до символічного Вавилону. 

     І в цьому більшому виконанні Єгипет представляє світ, Вавилон – номінальну церкву, названу християнством, а Ізраїль, як вже було показано, часто представляє цілий світ в його виправданому стані, яким він буде: його Царське Священство, його святі левити і його люди, що вірять і славлять, що виправдані через жертву Примирення й приведені до стану примирення з Богом. 

     Ізраїлю обіцяні благословення, Єгипту – кари, а могутньому Вавилону – дивовижне, повне та вічне скинення, як “великого каменю, киненого до моря” (Об. 18: 21), який ніколи не буде повернений і який повік буде покритий ганьбою.

     Він каже: “Ану ж тепер ви, багаті, – плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: ваше багатство згнило [втратило свою вартість], ваші вбрання міль поїла! Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Всі скарби зібрали собі на останні дні! Ось голосить заплата, що ви затримали [в своїх запасах] в робітників, які жали на ваших полях, – і голосіння женців досягли вух Господа Саваота” (Як. 5: 1-4). 

     Він добавляє, що клас, якого настигне горе, привик до розкоші, придбаної в основному за рахунок інших, серед яких були і праведні, які не противилися, і тому з них висмоктали навіть життя. Апостол заохочує “братів” терпеливо переносити все, що випадає на їх долю, дивлячись вперед і сподіваючись визволення від Господа. 

     Сьогодні можна побачити наближення саме такого стану речей. І в світі, серед тих, хто пробудився, “люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на весь світ”. Всі знають, що в наш час відчувається постійна тенденція до зниження плати за працю, за винятком тих випадків, коли ціни підтримуються штучно або збільшуються внаслідок діяльності різних робітничих союзів, страйків і т.д. 

     Враховуючи сьогоднішні настрої мас, всі можуть зрозуміти, що це є лише питанням часу, коли людське терпіння досягне кульмінаційної точки, і результатом цього обов’язково буде бунт. Це стривожить капіталу, який буде вилучений з бізнесу та виробничої сфери і нагромаджений в сейфах і скарбницях, щоб з’їдати себе витратами за зберігання в бездіяльності – на превеликий жаль його власників. 

     В свою чергу це неодмінно породить банкрутство, фінансову паніку, занепад бізнесу, оскільки сьогодні весь важливий бізнес ведеться в основному за рахунок кредитів. Природнім наслідком всього цього буде позбавлення роботи десятків тисяч людей, щоденний хліб яких залежить від їхньої зарплати, а також поповнення суспільства волоцюгами та особами, чиї потреби ігноруватимуть всякий за&