Р  О  З  Д  І  Л   III

ПОГЛЯД НА БІБЛІЮ ЯК БОЖЕ ОБ’ЯВЛЕННЯ

В СВІТЛІ ЗДОРОВОГО РОЗУМУ

A reasonable, thinking mind
will examine
God’s Word

     Цю велику стару книгу ненавмисно, але жахливо перекручують її ж приятелі, багато з яких віддали б за неї життя. Однак вони завдають їй згубнішої шкоди, ніж її вороги, заявляючи, що Біблія підтримує те давно шановане ними неправильне сприйняття її правд, успадковане по традиції від їх батьків. Нехай би вони пробудились, переглянули свої вчення і викликали збентеження в її ворогів, роззброюючи їх!

Gutenberg Bible,
printed 1452-1455 in Mainz, Germany, by Johannes Gutenberg

The Bible has been miraculously preserved

The Tyndale Bible

     Біблія називає себе таким об’явленням від Бога і приводить нам достатньо зовнішніх доказів правильності її тверджень. Крім того, вона дає нам небезпідставну надію, що більш детальне її дослідження відкриє ще повніші та вагоміші докази того, що вона є дійсно Божим Словом.

     Сьогодні, коли багато її ворогів вже померли, а сотні томів, написаних, щоб її дискредитувати та підірвати її вплив, вже давно забуті, Біблія проклала дорогу до кожного народу та мови на землі. Існує понад двісті її перекладів. 

     Вже сам факт, що ця книга існує стільки століть, незважаючи на такі нечувані зусилля усунути її та знищити, є міцним додатковим доказом того, що Велична Істота, Котру Біблія називає своїм Автором, є і її Хоронителем.

Qumran Caves

Dead Sea Scrolls

    Dating from 100 B.C. to 100 A.D., the Dead Sea Scrolls were preserved in clay urns in the Qumran caves until their discovery in 1948. 
   Every book in the Old Testament, except Esther, is represented.

St. Catherine's Monastery

Sinaitic Manuscript

    Priceless parchments of the Sinaitic Manuscript, 4^th c. A.D., were preserved within the walls of St. Catherine’s Monastery in the heart of Sinai.  Discovered in 1859 A.D. by Count Tischendorf, the Codex Sinaiticus contains the New Testament and parts of the Old Testament.

The Geneva Bible

     Але всі книжки, разом взяті, не змогли дати стогнучому створінню тієї радості, миру та благословення, які дала Біблія багатим та бідним, вченим та невченим. Це не просто книга для читання. Це книга, яку треба старанно та розважливо досліджувати, бо думки Бога вищі від наших думок, а Його дороги – від наших доріг. 

     І якщо ми хочемо збагнути план та думки всемогутнього Бога, то мусимо зосередити всю нашу енергію на цій важливій праці. Найцінніші скарби правди не завжди лежать на поверхні.

The Bible points and refers to one prominent character:
Jesus of Nazareth.

     Те, що людина, названа Ісусом з Назарета, дійсно жила і була досить відомою в період, вказаний письменниками Біблії, є історичним фактом, повністю та всебічно підтвердженим незалежно від Біблії. 

     І те, що цей Ісус був розп’ятий через заздрість юдеїв та їхніх священиків, є ще одним історичним фактом, встановленим незалежно від доказів письменників Нового Заповіту. Ці письменники (за винятком Павла та Луки) були особисто знайомі з Ісусом з Назарета, були Його учнями і висвітлили Його вчення  у своїх писаннях.

  
Pool of Siloam

Jesus healed a blind man
at the Pool of Siloam John 9:11.

     The pool is one of the few undisputed localities in ancient Jerusalem. Waters from the Spring Gihon flow into the Pool of Siloam through a tunnel which was engineered by King Hezekiah in 715 BCE. Hezekiah's 1750 foot tunnel can still be traversed by foot today.

Golgotha
"And he bearing his cross went forth into a place called the place of a skull, which is called in the Hebrew Golgotha."
John 19:17

Garden Tomb
"Now in the place where he was crucified there was a garden; and in the garden a new sepulchre..."
 John 19:41

The disciples
were committed
to an unpopular cause.

      Ісус був засуджений на смерть і розп’ятий євреями як злочинець. Найбільш релігійні з них змовилися і вимагали Його смерті як особи, негідної життя. Підтримуючи Його справу і поширюючи Його вчення, ці люди не зважали на презирство, обмеження та жорстоке переслідування. 

     Вони ризикували своїм життям і в деяких випадках навіть ставали мучениками. Так, за Свого життя Ісус дійсно був винятковою особистістю, як в житті, так і у вченнях, але які ж могли бути мотиви для відстоювання Його справи, коли Він помер, та ще й так ганебно? 

     Тож якщо припустити, що розповіді тих письменників є вигадками, а Ісус був лише плодом їхньої уяви чи ідеалізованим героєм, то яким же безглуздим було б припущення, що тверезі люди, після твердження, що Він – Божий Син, котрий був зачатий надприродним способом, був наділений надприродною силою, якою зціляв прокажених, повертав зір сліпонародженим, відновлював слух глухим і навіть воскрешав мертвих, могли б закінчити історію такої особи розповіддю, що невелика група ворогів Ісуса страчує Його як злочинця, тоді як всі Його друзі та учні (а серед них і самі автори) кидають Його в цей трагічний момент і втікають.

     Чи могли вони тверезо сподіватись, що таким чином отримають багатство, славу, владу та інші земні блага? Бідність Ісусових друзів, а також непопулярність їхнього героя серед впливових релігійних осіб Юдеї суперечить такій думці. Те, що Він помер як злочинець, як порушник спокою, і був знеславлений, не давало бажаючим відновити Його вчення ніякої надії на завидну славу чи земні блага. 

     Бо ж коли б такою була мета тих, що проповідували Ісуса, то чи вони не відмовились би негайно від неї, тільки дізнавшись, що вона несе з собою ганьбу, переслідування, ув’язнення, побої і навіть смерть? Тому цілком зрозуміло, що люди, які пожертвували домом, репутацією, честю та життям, які жили не для теперішньої насолоди, а головною метою яких була підтримка їх ближніх, і які прищеплювали найвищі моральні принципи, не тільки мали мотиви, але, більше того, їхні мотиви мусили бути чистими, а їхня мета – дуже високою.

      Зрозуміло, що свідчення таких людей, керованих лише чистими і добрими мотивами, в десять разів перевищує авторитет та важність звичайних авторів. І не були ці люди фанатиками. Вони були людьми здорового та тверезого розуму, які за будь-яких обставин могли дати підставу своєї віри і надії, залишаючись незмінно вірними своїм обґрунтованим переконанням.

What motivated
the writers of Scripture?

Jeremiah

The Biblical writers were honest and faithful
to the Lord.

     Це повинно дивувати тих, хто вважає Біблію сфабрикованою історією, призначеною для того, щоб страхом вселяти в людей пошану до релігійних систем. Про правдивість Біблії свідчить її відвертість. Шахраї, бажаючи показати людину великою, а, особливо, при бажанні представити деякі свої твори як натхненні Богом, без сумніву змалювали б її характер бездоганним та найшляхетнішим. Те, що такий спосіб не був використаний у Біблії, є логічним доказом того, що вона не була по-шахрайськи створена для обману.

Examine the
character
of the writings

The writers
were acquainted first hand
with the facts

     Та оскільки Бог бажав дати людям об’явлення, то вже сам факт, що ці історії минулих подій мають відношення до того об’явлення, може бути достатньою підставою для логічного висновку, що Бог передбачив і влаштував так, щоб чесний письменник, вибраний Ним для цієї праці, міг мати прямий контакт із необхідними фактами. 

     Правдоподібність цих історичних сторінок Біблії майже повністю базується на характерах та мотивах їх письменників. Від добрих людей не вийде неправда, а з чисте джерело не дасть гіркої води. Загальне свідоцтво цих записів знімає всяку підозру, що її письменники могли сказати чи зробити щось погане, щоб воно вийшло на добре.

     Ми пам’ятаємо, що єврейські Писання включають історії, закони і пророцтва. Ці історії, а також родоводи та ін. дуже точно деталізували події, з огляду на сподівання, що обіцяний Месія прийде по особливій лінії від Авраама. Звідси і причина опису певних історичних фактів, які з точки зору цього двадцятого століття виглядають нескромними.

      Наприклад, виразний опис походження таких народів, як моавітяни та аммонітяни, а також їхнього відношення до Авраама та ізраїльтян, напевне, вважався істориком необхідним для повної історії їхнього народження (Бут. 19: 36-38). 

     Так само детально розповідається про дітей Юди, від котрого походив цар Давид, і через котрого простежується назад до Авраама родовід Ісусової матері Марії та її чоловіка Йосипа (Лк. 3: 23, 31, 33, 34; Мт. 1: 2-16). 

     Без сумніву, необхідність ретельного встановлення родоводу була тим більш важливою, бо саме з цього племені (Бут. 49: 10) мав прийти цар Ізраїлю і обіцяний Месія, звідси і такі детальні подробиці, яких не зустрінеш в інших випадках (Бут. 38).

We find a reason
for details

     Крім того, слід пам’ятати, що на різних мовах ті самі факти можна передати з більшою або меншою делікатністю. І хоч перекладачі Біблії були надто сумлінними, щоб пропустити щось із її записів, однак вони жили в часи менш вибагливі до вибору витончених виразів, ніж сьогодні. Це  саме можна сказати і про ранні біблійні часи та звичаї висловлюватися. Що ж стосується Нового Заповіту, то, звичайно, навіть найвибагливіший читач не зможе знайти якоїсь зачіпки в цьому відношенні.

Moses Leading Israel Out of Egypt

Книги Мойсея

і проголошені в них закони

     Перші п’ять книг Біблії відомі як П’ятикнижжя Мойсея, хоча в них ніде не згадується його ім’я, як їх автора. Те, що вони були написані Мойсеєм або під його наглядом, є логічним висновком, а розповідь про його смерть та похорон була справедливо додана його писарем.

      Відсутність конкретного твердження, що ці книги написані Мойсеєм, зовсім не перечить цій думці. Якщо б їх написав хтось інший з метою обману чи підробки, то напевно, щоб прикрити свій обман, він заявив би, що вони написані тим видатним лідером і державним діячем Ізраїлю (Див. Повт. 31: 9-27). 

      В одному ми впевнені: Мойсей дійсно вивів ізраїльських людей з Єгипту. Він згуртував їх як народ, керуючись законами, викладеними в цих книгах. І єврейський народ однодушно більше трьох тисячоліть називав ці книги своїм дарунком від Мойсея, вважаючи їх такими священними, що не могла бути змінена жодна йота, ні значок. Це і є доказом достовірності тексту.

"He stretcheth out the north over
the empty place,
and hangeth
the earth
upon nothing."
Job 26:7

      Але вся ця історія настільки позбавлена здорового глузду, що навіть дитячий розум не повірив би їй. Тоді як запис в книзі Буття розумно відштовхується від того, що Бог, Творець, розумна Першопричина, вже існував. Там не говориться про походження Бога, а йдеться про Його працю, її початок та її послідовне впорядковане просування: “На початку Бог створив небо та землю”. 

      Потім, оминаючи деталі та пояснення походження Землі, слідує розповідь про шість днів (епох) приготування її для людини. Цей запис в значній мірі є підтверджений нагромадженим протягом чотирьох тисяч років світлом науки.

      Отже, набагато розумніше погодитися з твердженням, що його автор, Мойсей, був божественно натхненним, ніж припускати, що інтелект однієї людини перевищував весь разом взятий інтелект та дослідження решти людства протягом трьох тисячоліть за сприянням найновіших досягнень та мільйонних сум грошей.

The Mosaic Law was unequaled.
Today we base our laws on the Law of Moses

     Давайте глянемо на систему законів, сформульованих в цих писаннях. Вони, безумовно, не мали аналога ні тоді, ні пізніше – аж до двадцятого століття. І навіть закони теперішнього століття базуються на принципах, закладених в Законі Мойсея, і в основному вони створені людьми, що признавали божественне походження Закону Мойсея.

     Декалог є лише стислим оглядом цілого Закону. Ці Десять Заповідей диктують кодекс пошани і моралі, що вражає кожного дослідника своєю надзвичайністю. І якщо б вони не були відомі раніше, а були знайдені лише тепер серед руїн та пам’яток Греції, 

      Риму чи Вавилону (народи, які піднялися і занепали значно пізніше від дання цих Законів), то вважались би дивовижними, якщо не надприродними. Але добре ознайомлення з ними та їхніми вимогами до певної міри породили байдужість, так що їхня справжня велич помітна лише небагатьом. Так, ці заповіді не вчать про Христа. Але вони були дані не християнам, а євреям. 

      Вони не мали вчити віри у викуп, а переконувати людей в їхній гріховності та в необхідності викупу. Суть цих заповідей була чудово представлена в словах славного Засновника християнства: “Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї”; і “Люби свого ближнього, як самого себе” (Мр. 12: 30, 31).

The Israelites lived under the government
of God

The Levitical Priesthood

      Намет, що знаходився в центрі табору, в приміщенні “Святая Святих” мав вияв присутності Єгови як їхнього Царя. Саме звідси надприродним шляхом вони одержували вказівки для успішного ведення їх національних справ. Була встановлена служба священиків, котрим був ввірений повний нагляд за