Return6Ukrain

	“...ЩОБ послав заповідженого вам Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3: 20, 21).
The second personal coming of Jesus If Jesus has been with the church for 2,000 years, why did he promise to come again?	Ми вважаємо, що всі, знайомі зі Святим Письмом, погоджуються і вірять, що наш Господь хотів дати зрозуміти Своїм учням, що з певною метою, певним способом і певного часу Він прийде знову. Так, Ісус сказав: “І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку” (Мт. 28:20), – і Своїм Духом, Своїм Словом Він постійно був із Церквою, керуючи, направляючи, потішаючи, підтримуючи Своїх святих і підбадьорюючи їх серед життєвих прикростей. Але хоч Церква була щаслива від усвідомлення того, що Господь знає всі її дороги, постійно опікується нею і любить її, все ж вона прагне Його обіцяного особистого повернення. Бо коли Він сказав: “А коли відійду... Я знову прийду” (Ів. 14: 3), то звичайно ж мав на думці особистий другий прихід.
Pentecost was NOT the second advent.	Деякі думають, що Він мав на увазі сходження Святого Духа в день П’ятидесятниці, інші – зруйнування Єрусалима і т.п. Але всі вони, очевидно, не помічають факту, що в останній книзі Біблії, написаній близько шістдесят років після дня П’ятидесятниці і двадцять шість років після зруйнування Єрусалима, Він, Хто був мертвим і ожив, говорить про цю подію як про майбутнє: “Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя”. На що натхненний ап. Іван відповідає: “Прийди, Господи Ісусе” (Об. 22: 12, 20). Досить багато людей думає, що коли навертаються грішники, то це складає частину приходу Христа, і що Він продовжуватиме приходити, поки не навернеться весь світ. Тоді, кажуть вони, Він прийде повністю.
At the time of our Lord’s second presence, the world will be far from converted to God. Buddhism	Вони, напевно, забули свідчення Святого Письма, яке спростовує їхні сподівання: що в час другого приходу нашого Господа світ буде далеким від навернення до Бога; що “останніми днями настануть тяжкі часи, бо люди... більше любитимуть розкоші, аніж Бога” (2 Тим. 3: 1-4); що “люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши” (вірш 13). Вони забувають спеціальне застереження Господа до малої черідки: “Уважайте ж на себе, ...щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх [хто не пильнує], що живуть на поверхні землі” (Лк. 21: 34, 35). І з другого боку, ми можемо бути певні, що коли сказано: “Всі племена землі будуть плакати за Ним”, побачивши Його прихід (Об. 1: 7), то це аж ніяк не говорить про навернення грішників. Хіба всі люди плачуть через навернення грішників? Навпаки, якщо цей вірш стосується присутності Христа на землі (з чим мало хто не погодиться), то він дає зрозуміти, що не всім мешканцям буде до вподоби Його поява, – цього, звичайно, не було б, якщо би всі були навернені.
	Дехто сподівається дійсного приходу і присутності Господа, але визначає час цієї події в далекому майбутньому, заявляючи, що завдяки зусиллям Церкви в її теперішньому стані світ повинен навернутись і ось так буде запроваджений Тисячолітній вік. Вони твердять, що після того, як світ буде навернений, сатана зв’язаний, а знання Господа наповнять всю землю і народи більш не вчитимуться воювати, праця Церкви в її теперішньому стані закінчиться. І коли вона виконає це велике та важке завдання, тоді прийде Господь, щоб закінчити земні справи, нагородити вірних і засудити грішників.
	Якщо взяти деякі вірші Святого Письма окремо, то здається, ніби вони підтверджують цей погляд. Але коли розглядати Боже Слово і план в цілому, то виявиться, що всі ці вірші підтримують протилежний погляд, а саме: що Христос має прийти перед наверненням світу і царювати з метою навернення світу; що Церква зараз випробовується, а нагородою, обіцяною переможцям після їхнього прославлення, буде участь разом з Господом Ісусом в цьому царюванні. Воно є призначеним Богом способом благословення світу, завдяки якому знання Господа досягне кожного створіння. І такими є особливі обітниці Господа: “Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі” (Об. 3: 21); “Вони ожили, і царювали з Христом тисячу років” (Об. 20: 4).
Witnessing to the world does not imply the conversion of the world.	Ми хочемо звернути увагу на два вірша, на які, головним чином, опираються ті, хто твердить, що Господь прийде лише після Тисячоліття. Ось один з них: “І проповідувана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець” (Мт. 24: 14). На їхній погляд, це стосується навернення світу перед закінченням Євангельського віку. Але свідоцтво світові зовсім не означає навернення світу. Цей вірш нічого не говорить про те, як це свідоцтво буде прийматись. Таке свідчення вже було дане. В 1861 році звіти Біблійних товариств показали, що Євангелія вже опублікована на кожній мові землі, хоч не всі ще її отримали з багатомільйонного населення світу. Так, половина із мільярда шестиста мільйонів проживаючих на землі навіть ніколи не чули імені Ісус. І все ж умова цього тексту виконалась: Євангелія проповідувана по цілому світу на свідоцтво – кожному народові.
What is the main object of the gospel now?	Апостол (Дії 15: 14) говорить, що головна мета Євангелії в теперішньому віці полягає в тому, щоб “вибрати люд” для Христового імені – Церкву переможців, яка при Його другому приході буде з’єднана з Ним і одержить Його ім’я. Свідоцтво ж для світу в цьому віці є другорядним завданням.
"At [God’s] right hand" – not a location, but authority and power. King Charles II on his throne	Інший вірш говорить так: “Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм” (Пс. 110: 1). Згідно якогось неясного і невизначеного поняття про цей вірш, Христос сидить десь в небесах на буквальному престолі, доки Церква не завершить для Нього справу підкорення всього, і аж тоді Він прийде царювати. Таке розуміння неправильне. Згаданий Божий престол не є матеріальним. Він означає найвищу владу і правління Бога. І Господь Ісус був піднесений, щоб мати частку в цьому правлінні. Ап. Павло заявляє: “Бог повищив Його [Ісуса] та дав Йому ім’я, що вище над кожне ім’я” (Фил. 2: 9). Він дав Йому владу, що вища над всі інші, після Отця. Якщо Христос сидить на матеріальному престолі, чекаючи доки Його вороги будуть покладені [підкорені] за підніжка Йому, тоді Він справді не може прийти, поки все не буде підкорене. Але якщо вираз “праворуч” в цьому вірші стосується не якогось конкретного місця та крісла, а (як ми стверджуємо) сили, влади, правління, тоді вищезгаданий вірш аж ніяк не суперечить іншому віршу, який говорить, що Він прийде “все підкорити Собі” (Фил. 3: 21) силою даної Йому влади. Проілюструємо це. Коли ми говоримо, що імператор Вільгельм сидить на престолі Німеччини, то не маємо на увазі царського крісла. Фактично, він рідко на ньому сидить. Кажучи, що він є на троні, ми маємо на увазі, що він править Німеччиною. Права рука означає головне місце, становище вищості чи милості, друге після головного правителя. Так німецький імператор підніс або посадив по праву руку влади принца Бісмарка. І Йосип був правою рукою фараона в Єгипетському царстві – не буквально, а в звичному образному значенні. З такою думкою узгоджуються слова Ісуса до Кайяфи: “Відтепер всі побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!” (Мт. 26: 64) Він буде праворуч, коли приходитиме, і залишиться праворуч протягом Тисячолітнього віку й назавжди.
The first advent REDEEMS. The second advent RESTORES.	Дальше дослідження об’явлених Божих планів допоможе ширше глянути на мету першого та другого приходу. І ми повинні пам’ятати, що обидві ці події пов’язані між собою як частини єдиного плану. Особливим завданням першого приходу було відкуплення людей, а другого – відродження, благословення та звільнення відкуплених. Віддавши Своє життя як викуп за всіх, наш Спаситель вознісся, щоб представити цю жертву Отцю і, таким чином, вчинити примирення за людське беззаконня. Він зволікає, дозволяючи “князю цього світу” продовжити владу зла, поки не завершиться вибір “Нареченої, Дружини Агнця”. Щоб бути гідною такої честі, вона повинна перемогти впливи сучасного злого світу. Ось тоді прийде відповідний час дарувати людству величезні благословення, здобуті для них Його жертвою, і Він вийде, щоб благословити всі роди землі.
	Звичайно, відновлення і благословення могли початись відразу, як тільки Відкупитель заплатив ціну викупу. Тоді був би лише один прихід Месії, а царювання та благословення почались би відразу, чого і сподівались спочатку апостоли (Дії 1: 6). Але Бог передбачив “щось краще про нас”, тобто для християнської Церкви (Євр. 11: 40). Значить, це заради нас царювання Христа відділене від страждань Голови цими дев’ятнадцятьма століттями.
The period between the advents is for the development of the church. The selection of the church...	Цей період між першим та другим приходом, між викупом за всіх та благословенням всіх, призначений для випробування і вибору Церкви – тіла Христа. В протилежному випадку був би лише один прихід, а праця, яка буде виконуватись під час Його другої присутності – в Тисячолітті, – наступила би зразу після воскресіння Ісуса. Або, замість того, щоб говорити, що праця другого приходу наступила би зразу ж після праці першого, давайте краще скажемо, що коли б Єгова не вирішив вибрати “малу черідку”, “тіло Христа”, то перший прихід не настав би тоді, коли він був, а відбувся би в час другого приходу; тоді мав би місце лише один прихід. Бо це ясно, що Бог спланував дозволити зло на шість тисяч років і довершити очищення та реституцію всього під час сьомого тисячоліття.
The reason for the apparent delay in blessings.	З такої точки зору прихід Ісуса, як жертви і викупу за грішників, випереджав час благословення і відновлення якраз настільки, щоб це дозволило вибрати Його “малу черідку” “співспадкоємців”. Декому це може видатись явною затримкою з Божої сторони обіцяних і забезпечених викупом благословень. Ці благословення прийдуть належного часу, як і було заплановано на початку, хоча, ради славної мети, ціна була дана набагато раніше, ніж того могли сподіватись люди.
The Church’s mission is to witness. God has not yet even attempted the world’s conversion.	Апостол повідомляє нас, що Ісус був відсутнім на землі (перебував у небесах) протягом всього проміжного періоду від Свого вознесіння до початку часів реституції або Тисячолітнього віку – Якого “небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього” (Дії 3: 21). Оскільки Святе Письмо навчає, що метою другого приходу нашого Господа є реституція всіх речей, і що в час Його з’явлення народи будуть ще далекими від навернення – будуть розлючені (Об. 11: 18) і будуть противитися, – тоді ми мусимо визнати, що або Церква не виконає своєї місії, і план Бога буде зірваний, або (що ми стверджуємо і вже показали) в теперішньому віці Церква не мала навертати світ, оскільки її місія полягала в проповідуванні Євангелії всьому світу на свідоцтво і в приготуванні себе під божественним керівництвом до великої майбутньої праці. Бог аж ніяк не вичерпав Своїх сил для навернення світу. Більше того, Він навіть не намагався його навернути.
A future restitution for every man, woman and child...	Декому такі слова можуть видатись дивними, але нехай вони розсудять: якщо Бог взявся за таку працю, то Він явно потерпів невдачу. Бо, як ми вже переконались, лише мала частина багатомільярдного населення землі щось свідомо чула про єдине ім’я, через яке вони мають спастися. Ми лише підкреслено сформулювали погляди та науки деяких ведучих сект – баптистів, пресвитеріан та інших – про те, що Бог вибирає із світу “малу черідку”, Церкву. Вони вірять, що Бог зупиниться на тому, що вибере Церкву, але ми бачимо, що Святе Письмо говорить про наступний крок в божественному плані – про реституцію для світу, яку буде виконувати вибрана Церкву, коли вже буде зібрана і прославлена. “Мала черідка”, переможці цього Євангельського віку є лише тілом “Насіння”, в якому або через яке мають бути благословенні всі народи землі.
	Тим, хто стверджує, що всі шість тисячоліть Єгова намагався навернути світ, і весь час марно, важко буде узгодити такі погляди із Біблійним запевненням, що всі Божі наміри будуть виконані, і що Його Слово не повернеться до Нього порожнім, але матиме успіх в тому, на що було послане (Іс. 55: 11). Той факт, що світ ще й досі не навернений, і що знання Господа ще не наповнило землю, є доказом того, що воно ще не посилалось з такою місією.
"Rightly dividing the word of truth" Two lines of thought divide Christians:	Все це приводить нас до двох понять, які віками ділили християн, а саме: Вибір і Дарована Благодать. Жоден дослідник Біблії не заперечуватиме, що обидва ці вчення, не зважаючи на їхню на перший погляд суперечність, мають підтримку Святого Письма. Цей факт повинен відразу дати нам зрозуміти, що якимось чином вони обидва мусять бути правдиві. Але погодити їх можна лише тоді, коли звернути увагу на небесний закон, порядок, “правильно розбираючи слово правди” в цій темі. Якщо завважити цей порядок, представлений у плані віків, то він виразно покаже, що Вибір продовжувався як в теперішньому, так і минулому віці, а те, що для відмінності назване Дарованою Благодаттю, є Божим милостивим даром для всього світу під час Тисячолітнього віку. Якщо пам’ятати відмінні риси епох та періодів, показаних в попередньому розділі, і якщо проаналізувати і систематизувати всі тексти, що відносяться до Вибору і Дарованої Благодаті, то виявиться, що всі ті вірші, які говорять про Вибір, відносяться до теперішнього і минулого віків, а ті, які вчать про Даровану Благодать, повністю стосуються наступного віку.
Election Vs. Free Grace	Але Вибір, згідно Біблії, – це не деспотичне примушування чи фаталізм, як зазвичай вірять та навчають його захисники. Це вибір згідно відповідності і здатності застосовуватися до передбаченої Богом цілі – під час періоду, призначеного для цієї мети. Вчення про Даровану Благодать, яке обстоюють армініанці, також є набагато більшим виявом щедрої Божої ласки, ніж про це коли-небудь вчили його найревніші захисники. Божа благодать або ласка в Христі завжди є дарованою, бо є незаслуженою. Але з часу гріхопадіння людини і до теперішнього дня деякі Божі ласки зводяться до певнl